If you're new here, you may want to get regular updates via Якщо ви новачок тут, ви можете отримувати регулярні оновлення через RSS feed RSS подача . . Thank you for visiting! Дякуємо Вам за відвідування!

Ibn Hazm (994CE-1064CE) was a Muslim scholar of great repute from Cordoba, during the Muslim Spain era. Ібн Хазм (994CE-1064CE) був мусульманський учений з прекрасною репутацією з Кордоби, в епоху мусульманської Іспанії. He is widely regarded as the “Father of Comparative Religion”. Він широко відомий як "батько Порівняльне релігієзнавство". In his celebrated magnum opus entitled Kitab al-Fasl fi al- Milal wa al-Ahwa' wa al-Nihal , he predated modern Biblical textual criticism by several centuries and as Krentz admits, Ibn Hazm's criticisms generally represents the first, albeit rudimentary, systematic historic criticism of the У своїй знаменитій Сінуха має назву аль-FasL фі аль-Milal ва аль-Ahwa 'ва Кітаб аль-Ніхал, він передував сучасної біблійної текстології на кілька століть і, як Кренц визнає, Хазма критика Ібн в цілому являє собою перший, хоча і в зародковому стані, систематичне історичної критики Bible Біблія ^{1 1} . . He had demonstrated his prowess in Biblical textual criticism by giving many examples of internal contradictions in the Bible. Він продемонстрував свою майстерність у біблійній текстуальної критики, даючи численні приклади внутрішніх суперечностей у Біблії. The following Bible contradiction was extracted from Muslim Understanding Of Other Religions: A Study of Ibn Hazm's Kitab al-Fasl fi al-Milal wa al-Ahwa' wa al-Nihal Наступне протиріччя: Біблія була витягнута з мусульманських розуміння інших релігій: Вивчення Хазма Кітаб аль-FasL фі аль-Milal ва аль-Ahwa 'ва Ібн аль-Ніхал ^{2 2} and insha'allah this will be part of an ongoing series to reproduce extracts of Ibn Hazm's criticisms of the Bible and insha'allah і це буде частиною поточної серії у вигляді текстів, критики Ібн Хазм в Біблії та Christianity Християнство and further elaboration on our part to refine his arguments in order to solidify the charges against the Bible. і подальша розробка з нашого боку удосконалювати свої аргументи для того, щоб зміцнити звинувачення проти Біблії.

Does God change or does not change His mind? According to Ibn Hazm, Exodus 32:10-14 and 33:3-14 ascribes al-bada' (changing of mind) to God and hence this presents a problem to the nature of God and His characters with regard to His All-Knowing attribute. А чи ж Бог міняти або не передумає? Згідно Ібн Хазм, Вихід 32:10-14 і 33:3-14 приписує аль-Бада (зміна свідомості) до Бога і, отже, це є проблемою, до природи Бога Його герої і у зв'язку з його всезнаючий атрибуту.

We quote Exodus 32:10-14 as follows: Ми наводимо Вихід 32:10-14 наступним чином:

“…now therefore let me alone, that my wrath may burn hot against them and I may consume them; but of you I will make a great nation.” But Moses besought the LORD his God, and said, “O LORD, why does thy wrath burn hot against thy people, whom thou hast brought forth out of the land of Egypt with great power and with a mighty hand? "... Отже залиши Мене, що мій гнів проти них, і Я вигублю їх, але від тебе великий народ". І Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: "Господи, чому гнів Твій запалиться проти народу Твого, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною? Why should the Egyptians say, 'With evil intent did he bring them forth, to slay them in the mountains, and to consume them from the face of the earth'? Чому єгиптяни кажуть: "У злого умислу він вивів їх, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з лиця землі? Turn from thy fierce wrath, and repent of this evil against thy people. Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни це зло проти народу Твого. Remember Abraham, Isaac, and Israel, thy servants, to whom thou didst swear by thine own self, and didst say to them, 'I will multiply your descendants as the stars of heaven, and all this land that I have promised I will give to your descendants, and they shall inherit it for ever.'” And the LORD repented of the evil which he thought to do to his people. Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що ти клянуся Тебе Самого, і Ти сказав їм: "Я буду помножити потомство твоє, немов зорі на небі, і всю оту землю, що я обіцяв дам Нащадкам твоїм, і вони будуть володіти нею вічно. "І відвернув Господь зло, про яке він думав зробити для свого народу.

Yet in another passage, it seems that there was a different agreement. І все-таки в іншому місці, здається, що існує інший договір. The following is from Exodus 33:3-14: Нижче з Вихід 33:3-14:

“And I will send an angel before you, and I will drive out the Canaanites, the Amorites, the Hittites, the Per'izzites, the Hivites, and the Jeb'usites. "І пошлю перед лицем твоїм Ангола, і Я вигнав ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, Per'izzites, хіввеянина, і Jeb'usites. Go up to a land flowing with milk and honey; but I will not go up among you, lest I consume you in the way, for you are a stiff-necked people.” When the people heard these evil tidings, they mourned; and no man put on his ornaments. Йди в землю, де тече молоком та медом, але я не піду серед вас, щоб Я вигублю вас на шляху, тому що ти вперта людина. "Коли люди почули погану новину, вони плакали, а також ніхто не надягав прикрас. For the LORD had said to Moses, “Say to the people of Israel, 'You are a stiff-necked people; if for a single moment I should go up among you, I would consume you. Бо Господь сказав до Мойсея: "Скажи народу Ізраїлю:" Ви народ неподатливу, і якщо на одну хвилину я піду серед вас, я б вигубить вас. So now put off your ornaments from you, that I may know what to do with you.'” Therefore the people of Israel stripped themselves of their ornaments, from Mount Horeb onward. Так що тепер відклав усі свої прикраси від вас, щоб я знав, що з вами робити ". Тому народ Ізраїлю зняв з себе всі прикраси у гори Хорив. Now Moses used to take the tent and pitch it outside the camp, far off from the camp; and he called it the tent of meeting. Тепер Мойсей взяв і поставив намет поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. And every one who sought the LORD would go out to the tent of meeting, which was outside the camp. А кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, який був за межами табору. Whenever Moses went out to the tent, all the people rose up, and every man stood at his tent door, and looked after Moses, until he had gone into the tent. Кожного разу, коли Мойсей пішов у намет, увесь народ устав, і кожна людина стояв біля входу до намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він пішов у намет. When Moses entered the tent, the pillar of cloud would descend and stand at the door of the tent, and the LORD would speak with Moses. Коли входив Мойсей до намету, стовп хмари б спуститися і стояти при вході намету, та й говорив з Мойсеєм. And when all the people saw the pillar of cloud standing at the door of the tent, all the people would rise up and worship, every man at his tent door. І коли весь народ бачив стовпа хмари стоячи біля входу в намет, весь народ вставав і віросповідання, кожен при вході свого намету. Thus the LORD used to speak to Moses face to face, as a man speaks to his friend. Таким чином, Господь говорив з Мойсеєм лицем до лиця, як людина говорить своєму другові. When Moses turned again into the camp, his servant Joshua the son of Nun, a young man, did not depart from the tent. Коли Мойсей повертався назад у табір, слуга його Ісус, син Навинів, юнак, не відходила від намету. Moses said to the LORD, “See, thou sayest to me, 'Bring up this people'; but thou hast not let me know whom thou wilt send with me. Мойсей сказав до Господа: "Дивись, ти кажеш мені:" Принесіть цей народ, а ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. Yet thou hast said, 'I know you by name, and you have also found favor in my sight.' Ти сказав: "Я знаю тебе на ім'я, і ви також знайшли ласку в очах моїх. Now therefore, I pray thee, if I have found favor in thy sight, show me now thy ways, that I may know thee and find favor in thy sight. Отже, прошу тебе, якщо б я знайшов милість в очах Твоїх, покажи мені твої шляхи, і я знаю тебе, і знайти милість в очах Твоїх. Consider too that this nation is thy people.” And he said, “My presence will go with you, and I will give you rest.” Розглянемо також, що цей народ твій народ. "І він сказав:" Моя присутність піду з вами, і я заспокою вас ".

When one compares the above passages side by side, the internal contradictions between especially Exodus 32:10, 32:14 and 33:2-3 on the one hand and Exodus 33:14 on the other, clearly raises many problems of theological and moral concern from the Biblical context. Якщо порівняти вищезгадані бічні пасажі-о-пліч, внутрішні суперечності між особливо Вихід 32:10, 32:14 і 33:2-3, з одного боку, і Вихід 33:14 з іншого боку, явно піднімає багато питань богословські та моральні занепокоєння від біблійного контексту. In this case that was quoted above, in spite of God's determination to punish the Israelites for their idolatrous conduct, He did not execute punishment due to the intercession of Moses who had “reminded” God of His promise made with Abraham and the patriarchs for their descendants. This Biblical passage seems to implicitly suggest that this “reminder” had made God realise his “wrong” decision and have Him repenting for it. Such an obvious “error” or even to imply such a thing is hardly befitting any person of integrity, let alone God, the Almighty. У цьому випадку, який був наведені вище, не дивлячись на рішучість Божої кари ізраїльтян за їх ідолопоклонство поведінки, він не виконуючих покарання за заступництво Мойсея, які "нагадав" Бог Свою обіцянку зробив з Авраамом і патріархів їх нащадків. Це місце біблійного здається, неявно припускають, що це "нагадування" зробив Бог реалізувати свої "неправильні" рішення і брати його каяття за це. Такі очевидні "помилки" і навіть припускає таке навряд чи личить будь-якій людині цілісності , не кажучи вже Бог, Вседержитель. ^{3 3}

Hence the implications of Exodus 33:2-14 compared to other Biblical passages on the chartacteristics of God as discussed by Ibn Hazm is manifold: Таким чином, наслідки Вихід 33:2-14 в порівнянні з іншими Біблійні місця на chartacteristics Бога, як обговорювали Ібн Хазм різноманітна:

(1) God is accused of breaking His promise and changing His decision and mind; (1) Бог звинувачується в порушенні своєї обіцянки, і зміни його рішень і розуму;
(2) God is accused of violating the principles of justice and told lies. (2) Бог звинувачується у порушенні принципів справедливості і сказав неправду.

With the problems that are evident in Exodus 33:2-14, one must either agree to the above accusations against God or admit that this is an internal contradiction which does not agree with passages concerning God and His characteristics in the other parts of the Bible. З проблемами, які мають місце в Вихід 33:2-14, один повинен або погодитися із звинуваченнями вище Бога або визнати, що це внутрішня суперечність, яка не згоден з місць про Бога і Його характеристики в інших частинах Біблії . Most certainly in this case, Ibn Hazm's criticism of the Bible with regard to God contradicting Himself is thus not without basis and here the Bible contradicts itself internally. Більшість, звичайно, в цьому випадку критика Ібн Хазм в Біблії по відношенню до Бога суперечачи сам собі, таким чином, не без підстав, і тут Біблія суперечить сама собі внутрішньо.

And only God knows best! І тільки Бог знає краще!

1. Edgar Krentz, The Historical Critical Method (Fortress Press, 1975), p. Едгар Кренц, Історичний Критичний метод (Фортеця Прес, 1975), p. 41 [ 41 [ back тому ] ]
2. See Ghulam Haider Aasi, Muslim Understanding Of Other Religions: A Study of Ibn Hazm's Kitab al-Fasl fi al-Milal wa al-Ahwa' wa al-Nihal (Adam Publishers, 2004), pp. 92-114 for a summary of Ibn Hazm's major criticisms of the Pentateuch. Див Гулам Хайдер Аазі, мусульманського розуміння інших релігій: Вивчення Ahwa 'ва Ібн Хазма Кітаб аль-FasL фі аль-Milal ва аль-аль-Ніхал (Адам Publishers, 2004), с. 92-114 для резюме Ібн Хазма основних критичних зауважень на П'ятикнижжя. [ [ back тому ] ]
3. Ibn Hazm Kitab al-Fasl , pt. Ібн Хазм Кітаб аль-FasL, пт 1, pp. 163-164; Ghulam Haider Aasi, ibid. , p. 1, с. 163-164; Гулам Хайдер Аазі / Там же., Стор. 105 [ 105 [ back тому ] ]